Американські батьки-засновники створили найвеличнішу країну на Землі. Сполучені Штати — це єдина країна в історії, що заснована на принципі індивідуальних прав, — ідеї, що життя кожного індивіда належить йому (право на життя), що він може вчиняти згідно з власними судженнями (свобода), втілювати цілі та цінності, що пов’язані з його вибором (прагнення до щастя), зберігати та використовувати продукти своєї праці (приватна власність), та висловлювати свої ідеї, незважаючи на те, хто що думає чи відчуває щодо них (свобода слова).
І хоча Америка першопочатково дозволила рабству існувати, американці із часом почали розуміти, що воно порушує принцип індивідуальних прав, і в результаті вели криваву війну з метою його скасувати. Сила принципу була неймовірною. Із часом, він допоміг більшій частині американців побачити, що темношкірі, жінки, гомосексуали та люди різного походження мають рівні права і що держава має захищати права всіх людей у рівній мірі.
Слід зазначити, що права американців — особливо індустріалістів, власників бізнесу та багатіїв — не є повністю визнаними та захищеними в цей момент. Антитрестівські закони, закони ліцензування, податки на приріст капіталу, примусово фінансовані державні школи та багато інших проявів порушення прав продовжують залишатися. Але навіть із цими проблемами Америка порівняно з іншою частиною світу є маяком свободи та можливостей.
Деяким людям не подобається цей факт. У наш час — попри те, що іноземці пливуть на саморобних плотах через наповнені акулами води, щоби потрапити до Америки — так звані «воїни за соціальну справедливість», ті, хто просуває «критичну расову теорію», та інші постійно стагнуючі ліві політики, стверджують, що Сполучені Штати є фундаментально несправедливими, систематично расистськими та лихими через капіталізм.
Одна з головних причин, через яку ліві мають змогу просувати ці ідеї, полягає в тому, що американці загалом не розуміють моральної основи індивідуальних прав та того, чому американський спосіб життя є морально добрим.
На щастя, американська філософиня Айн Ренд визначила ці важливі істини. Вони є аспектами її моральності, яку вона назвала етикою Об’єктивізму.
Чим краще ми, американці, будемо розуміти моральну систему Ренд, тим краще ми будемо підковані в захисті Америки, у житті по-американськи та в спростуванні побрехеньок, які вороги Америки кажуть у своїх спробах знищити цю величну країну.
Моральна система Ренд є багатою, і тому моєю метою є лише вказати на основні ідеї, оскільки вони стосуються основи американського способу життя.
Ренд надала світську, базовану на доказах основу принципу індивідуальних прав. Це є великою цінністю для американців. Хоча батьки-засновники створили Америку, керуючись тим, що права є самоочевидними або даними богом, жодне із цих припущень не підтверджене доказами. Як наслідок, одразу після заснування країни й до цього дня, філософи та політичні теоретики висміювали ідею невіддільних прав, називаючи її «нісенітницею на милицях», «тою, яку наполегливо стверджували… але так і не підтвердили», та такою, якій бракує «визначеного та зрозумілого значення». Відсутність наданих доказів, щодо існування прав переконало багатьох, що «вірити в них — це теж саме, що вірити у відьом та єдинорогів». Права, стверджені без доказів, неможливо захищати раціонально.
Її базова ідея полягає в тому, що люди здатні вижити передусім за допомогою розуму, що оперує за допомогою сприйняттєвого спостереження, поєднання концептів та логіки. Ми використовуємо розум, щоб розуміти, чим речі є, якими якостями вони володіють та як ми можемо їх використовувати, щоби підтримувати та покращувати наші життя. Наприклад, люди використовували розум, щоб дізнатися про рослини, ґрунт, принципи сільського господарства та те, як продукувати їжу; про вовну, шовк, як створювати ткацькі верстати та як продукувати одяг; про принципи хімії та біології та як виробляти ліки та проводити операції; і так далі. Розум — це наш засіб дослідження світу, нас самих та наших потреб.
Але одного лише розуму недостатньо для підтримки та продовження людського життя. Для того, щоб жити, ми також маємо діяти згідно з нашими раціональними судженнями. І єдиний спосіб, яким будь-хто — включно з державами — може зупинити наші дії, базовані на наших судженнях — це за допомогою фізичної сили (тобто примусово).
Якщо держава змушує вас закривати свій бізнес або перестати критикувати уряд, якщо вона забороняє вам пропонувати або приймати пропозицію щодо конкретних умов роботи, або займатися сексом із коханою людиною, ви не можете діяти сповна згідно з вашими судженнями. Фізична сила, що використовується проти людини, зупиняє її в діях згідно з її базового способу життя: судження свого розуму.
Звичайно, сила має свою міру, а міра має значення. Проте будь-який рівень насильства, що використаний проти людини, зупиняє її в діях згідно з власними судженнями до тієї міри, до якої насильство застосовується. Якщо держава стріляє вам у голову, це є надзвичайний рівень насильства, та це зупиняє вас у діях згідно з власними судженнями назавжди. Якщо держава запроторює вас у гулаг, це є трохи меншим рівнем насильства, який майже повністю зупиняє вас у діях згідно зі своїми судженнями. Якщо держава конфіскує ваш бізнес або змушує його закрити, це все ще менший рівень насильства, але це зупиняє вас у діях згідно з вашими судженнями щодо вашого бізнесу. Якщо ж держава змушує вас платити за охорону здоров’я інших людей, це все ще є меншим насильством, але це зупиняє вас у використанні цієї частини ваших грошей згідно з вашими судженнями.
До тієї міри, до якої фізична сила використовується проти людини, до тієї міри вона заважає їй діяти згідно з її базовим засобом життя: судженнями свого розуму. Вона зупиняє людину в її повноцінному людському житті. Саме тому рабство є морально неправильним. Саме тому всі менші за рівнем насильницькі дії, направлені проти людей, — є морально неправильними. Це є заснованою на доказах причиною того, чому ініціація фізичного насильства проти будь-якої людини є морально неправильною.
Згідно з моральною системою Ренд, ця заснована на доказах істина надає сенс принципу індивідуальних прав: людям, для того, щоб жити сповна у якості розумних істот, потрібна можливість вільно чинити згідно з власними судженнями до того моменту, поки вони не ініціюють фізичне насильство проти інших людей.
Через те, що теорія прав Ренд базується на доказах, вона є раціонально зрозумілою та такою, яку слід захищати. Вона ґрунтує першопочатковий американський принцип у сприйнятті реальності — наочні факти. А також вона надає нам змогу пояснити основу прав іншим мислячим людям.
Спорідненою до принципу індивідуальних прав є концепція індивідуалізму, яка є ще однією основою моральної системи Ренд.
Ренд вважала всіх людей індивідуальностями, кожна з яких має власний розум, власне тіло, власне життя. Вона вважала, що кожний індивід має здатність думати за себе, обирати власні цінності та дії і формувати власну особистість. Вона категорично заперечувала ідею, що буцімто людські ідеї, цінності, особистість зумовлені певною групою, до якої начебто належить людина, будь то раса, соціальний стан, гендер або будь-який інший колектив.
Ренд ставилася до всіх форм колективізму як до жахіття. Щодо расизму — тієї форми колективізму, яку деякі «інтелектуали» просувають у сучасній Америці — вона писала:
«Расизм стверджує, що наповнення людського розуму (не когнітивний апарат, а саме наповнення) є успадкованим; що людські переконання, цінності та особистість визначені ще до народження фізичними чинниками, що є поза людським контролем. Це печерна версія доктрини вроджених ідей — або успадкованого знання — яка була досконально спростована філософією та наукою. Расизм — це доктрина, створена варварами для варварів. Це колгоспна або тваринницька версія колективізму, доречна для розумових здібностей, що здатні відрізнити різні види тварин, але не людину від тварини.» — Айн Ренд.
Сучасні новомодні расисти, що називають себе «антирасистами», мають ще менше виправдань, ніж расисти минулого, за те, що вони поділяють цю печерну філософію. І тому американці не повинні ні на хвилину спускати цим варварам із рук нісенітницю, за допомогою якої вони закликають до насильства проти певних індивідів в ім’я захисту меншин. Як писала Ренд: «Найвразливіша меншина на світі — це індивід. Ті, хто заперечують індивідуальні права, не можуть називатися захисниками меншин».
Моральна система Ренд робить дещо більше, ніж насаджує індивідуальні права та підтримує індивідуалізм. Вона також надає принциповий дороговказ для розумного життя та процвітання задля того, щоби покращити життя конкретної людини та досягти найбільш можливого щастя. Іншими словами, вона надає інструкцію того, як жити американським способом життя.
Ренд вважала, що потреби людського життя складають стандарт моральних цінностей — стандарт, згідно з яким ми можемо визначити, що є гарним та поганим, правильним та неправильним, що ми маємо та чого не маємо робити. Це прекрасно поєднується з тим фактом, що право на життя є основним правом. Також Ренд вважала, що досягнення особистого щастя є моральним сенсом життя кожного індивіда, що кожна людина повинна реалізовувати цілі та цінності, які наповнять її життя задоволенням, та разом із тим поважаючи право інших людей робити так само. Це прекрасно поєднується з правом на досягнення щастя. Ренд ідентифікувала та дала визначення ряду базових цінностей, які допоможуть людям жити на повну та досягти щастя.
Однією із цих цінностей є цінність незалежності — зобов’язання думати за себе, формувати власні судження та жити завдяки власному розуму.
Ренд продемонструвала, що незалежність виділяється на контрасті як із «секонд-хендністю» — спирання на інших щодо того, що думати та цінувати, — так із «паразитизмом», або «ментальністю зобов’язання» — очікування від інших, що вони подбають про товари та послуги, яких потребує людина для життя.
У той час як батьки-засновники боролися та досягли політичної незалежності для американців, Ренд продемонструвала, що особиста незалежність є основним принципом американського способу життя та що вона є морально гарною.
Щодо незалежного мислення, Ренд наголошувала: «Ваш розум є єдиним мірилом визначенні істини, і якщо інші незгодні з вашим висновком, реальність є вищою судовою інстанцією».
«Розум є атрибутом індивіда. Не існує колективного мозку. Не існує колективної думки. Згода, досягнута групою людей є лише компромісом або середнім показником багатьох індивідуальних думок. Це побіжний наслідок. Основна дія — процес розмірковування — має бути здійснена кожною людиною в індивідуальному порядку», — Айн Ренд.
Багато людей в Америці є незалежно мислячими, навіть якщо вони ніколи не чули дане тут визначення цієї цінності. Багато хто живе з плодів свого розуму, що є ще одним аспектом незалежності, так само як і сутність ще однієї глибоко американської цінності в моральній системі Ренд: продуктивності.
Продуктивність — це зобов’язання створювати товари або послуги задля підтримки життя та щастя людини. Це цінність створення багатства або заробітку грошей.
У той час, як інші моральні системи вважають здобуття статків або заробіток грошей чимось поганим, або неоднозначним із моральної точки зору, Ренд вважала набуття статків глибоко доброчесною справою. Окрім іншого, вона раділа тому факту, що американці вигадали фразу «робити гроші»:
«Якщо ви попросите мене назвати найбільш поважну відмінну рису американців від інших народів, я назву — через те, що вона містить у собі всі інші риси, — той факт, що американці вигадали фразу “робити гроші”. Жодна інша мова та жодна інша нація не використовувала таке словосполучення раніше. Люди завжди вважали багатство сталою величиною — воно могло бути конфісковане, випрошене, успадковане, розграбоване або отримане як подарунок. Американці першими усвідомили, що багатство має бути створеним».
Люди, що створюють багатство, на думку Ренд, є героями. Вони надають фінанси, що підтримують людське життя, та роблять можливим людське щастя. Проте до людей, що створюють багатство, часто таке ставлення як до злочинців, що, на думку Ренд, є абсолютно несправедливим. На її думку, чоловіки та жінки, які створюють цінності, що підтримують, покращують та збагачують наше життя, заслуговують на наше захоплення, вдячність та похвалу.
Що може більш американським за це?
Окрім того, що Ренд вважала створення багатства чеснотою, вона також вважала чеснотою і торгівлю. І, що важливо, вона не обмежувала цю чесноту виключно матеріальними благами. Вона продемонструвала, що це стосується також і духовних цінностей. «Принцип торгівлі», як вона зазначала, «є єдиним раціональним етичним принципом для всіх людських відносин, особистих та соціальних, приватних та публічних, духовних та матеріальних».
«Торговець — це людина, яка отримує те, на що заслужила, та не дає і не отримує нічого незаслуженого. Торговець ставиться до людей не як до панів чи рабів, а як до рівних собі. Торговець має справу з людьми, використовуючи добровільний, непримусовий обмін — обмін, який несе вигоду обом сторонам, за їхніми власними незалежними судженнями. Торговець не очікує, що йому заплатять за замовчуванням, він очікує, що йому заплатять лише за конкретні речі. Він не перекладає на інших тягар своїх провалів, А також він не ставить своє життя на лічильник провалів інших людей».
Іншою базовою та глибокою американською чеснотою в моральній системі Ренд є справедливість: прагнення судити людей раціонально — згідно з доступними та важливими фактами — та ставитися до них відповідно — так, як вони на це заслуговують.
Розглядаючи когось задля ділового партнерства або розваги, дружби або романтичних стосунків, роботи нянею або політичної посади, ми маємо судити людей та робити це раціонально. «Принцип: “не суди та не будеш судимим”», — як писала Ренд, — «є відмовою від моральної відповідальності… Моральним же принципом, що треба прийняти замість нього є: “Суди, та будь готовий бути судимим”»:
«Ніщо не може зіпсувати та зруйнувати культуру, або людський характер так сильно, як принцип морального агностицизму, ідеї того, що людина не повинна судити інших, що людина має бути морально толерантною до будь-чого, що добро полягає в тому, щоб не відрізняти добро від зла.
Очевидно, кому такий принцип вигідний, а кому ні. Якщо ви однаково утримуєтесь від похвали людським чеснотам та від засудження людських недоліків, ви тим самим втілюєте не справедливість та рівне ставлення до всіх, а дещо інше. Коли ваше неупереджене ставлення, по суті заявляє, що від вас не можна очікувати нічого ні гарним, ні поганим людям — кого ви цим зраджуєте, а кого заохочуєте?»
Ренд помітила, що лише один тип людей може боятися моральних суджень. Інші ж від нього можуть лише мати позитив.
Концепція справедливості Ренд є особливо корисною для захисту гарних людей, бізнесів, інституцій, коли проти них ведеться атака — як це часто трапляється в наш час із боку так званих «борців за соціальну справедливість». Звісно, також важливо засуджувати поганих людей. Проте найважливішим застосуванням цієї чесноти є визнання та захист гарних людей. Саме вони є мислителями, виробниками, творцями цінностей, що просувають життя. Вони підтримують людське життя та щастя. Отже, головною метою справедливості є досягнення того, щоб до таких людей ставилися відповідно.
Останньою цінністю в моральній системі Ренд, яку я згадаю у своєму короткому огляді, є доброчесність. Ренд розуміла доброчесність не лише як «дія згідно з чиїмись переконаннями», але як дотримання раціональних принципів та цінностей, які реально підтримують та покращують життя людини. Згідно із цією концепцією, до прикладу, люди, що захопили літаки 11 вересня 2001 року, хоч і діяли згідно з власними переконаннями, не були доброчесними; навпаки, вони зрадили все добре та істинне, діючи ірраціонально та атакуючи країну, яка по суті виступає за те, що є істинним та добрим — свободу, індивідуальні права, індивідуалізм, незалежне мислення, створення багатства, справедливість, та насолоду життям.
Наприклад, людина думає про важливість своєї кар’єри, здоров’я, дружніх відносин, романтичних стосунків, розваг, відпочинку, та свободи — та розраховує свій час, енергію та гроші відповідно, щоб жити на повну та максимізувати своє щастя. Ідучи від зворотного, вона ніколи не відмовляється від вищих цінностей заради менших цінностей або ж не цінностей. Вона може обміняти цінність на щось більше та цінніше для її життя та щастя (наприклад, обміняти гроші на уроки танців). Вона може відмовитися від конкретної цінності заради цінності більш важливої для її життя (наприклад, відмовитися від Феррарі, щоб влаштувати свою дитину в гарну школу). Але вона ніколи умисно не відмовляється від чогось більш важливого у своєму житті заради чогось менш важливого. Вона ніколи не йде на жертву.
Доброчесна людина ставиться до своїх цінностей серйозно, ставить їх та досягає їх відповідно до цього. Вона гарно про себе дбає. Вона допомагає своїм друзям та коханим людям, коли вважає, що допомога є виправданою. Вона намагається зробити своє життя найкращим, найщасливішим, яке тільки може бути — поєднуючи свої цінності в гармонійне ціле.
Її цінності можуть простягатися далі, ніж її повсякденне життя та життя людей, яких вона знає. Якщо в неї є час, гроші, або енергія, якою вона може поділитися, то вона може дати гроші на благодійність або стати волонтером, щоб допомогти в конкретному питанні, про яке вона дбає. У такому випадку, надання допомоги поєднується з її власними інтересами, а отже — надає духовну цінність її життю. Вона отримує задоволення від розуміння того, що допомогла людям, яким хотіла допомогти, або розв’язала проблеми, які хотіла вирішити — і що вона могла дозволити собі це зробити завдяки власній продуктивності. Згідно з концепцією доброчесності Ренд, навіть «обрати важку роботу, що полягає в допомозі іншим — коли це збігається з вашим власним інтересом — є правильним вчинком. Більш того, героїчним.»
І знову ми бачимо, що моральна система Ренд є глибоко американською. Саме так раціональні американці вирішують, коли допомагати іншим і в яких об’ємах це робити: Вони питають себе, чи здатні вони це собі дозволити, та запитують себе, яке питання є найважливішим для них згідно з їхніми цінностями. Зважаючи на те, наскільки продуктивними, доброзичливими та щедрими є американці, не дивно, що вони щороку жертвують величезні суми грошей на благодійність. У 2020 році американці пожертвували на благодійність 471 мільярд доларів — більше на душу населення, ніж будь-яка інша нація на планеті.
Звичайно, благодійність американців — це лише крапля в морі порівняно з величезною цінністю продуктів і послуг, які вони створюють і продають. Живучи по-американськи — будучи незалежними, самостійно мислячими, продуктивними, заробляючи гроші, обмінюючи цінність на цінність, справедливо ставлячись до людей, прагнучи щастя і люблячи своє життя — американці обдаровують себе, своїх співвітчизників і світ у цілому цінностями та багатством, що слугують життю.
Моральна система Айн Ренд розглядає все це як найвищу міру доброчесності.
Справжні американці — не ті, що просто живуть тут, а люди в будь-якій точці світу, які живуть по-американськи, — є чудовими людьми. І вони заслуговують на моральний кодекс, який підтримує їхній чудовий спосіб життя, кодекс, який обґрунтовує принцип індивідуальних прав на фактах реальності, кодекс, який дає вказівки, як шукати й досягати щастя, кодекс, який дозволяє їм захищати найкращу країну у світі від варварів, які прагнуть її знищити.
Цей моральний кодекс — об’єктивістська етика Айн Ренд, яку вона описала як «філософськи опрацьований доказ того, що батьки-засновники мали на увазі в Декларації про Незалежність»
Приймімо його.
