центр айн ренд в україні

Об’єктивісти проти благодійності?

Прихильників ідей Айн Ренд і саму філософиню нерідко звинувачують у тому, що вони виступають проти допомоги іншим. Але це не так. Об’єктивісти всього лиш стверджують, що благодійність повинна бути актом доброї волі, а не пожертвою власними цінностями та ресурсами.

 

 

«…будь-яка допомога, яку надає людина, є винятком, а не правилом, актом великодушності, а не моральним обов’язком».

 

Айн Ренд

 

Благодійність — не моральний обов’язок

 

Альтруїстична мораль навчає нас, що допомагати іншим, навіть ціною власних інтересів, — це правильно. Проте об’єктивісти виступають за раціональний егоїзм, тобто за те, щоб люди ставили у пріоритет власні раціональні інтереси. Можна подумати (що роблять багато критиків Айн Ренд), що такі погляди фактично означають, що люди повинні нехтувати іншими і відмовляти їм у допомозі. Але це хибний висновок, зумовлений поверхневим розумінням ідей філософині.

 

Айн Ренд ніколи не виступала проти благодійності. Вона виступала проти того, щоб вважати її моральним обов’язком і головною чеснотою. Благодійність має бути актом доброї волі. Це означає, що ви не зобов’язані допомагати комусь просто так, а інші не зобов’язані допомагати вам. 

 

Тобто людина може називати себе об’єктивістом і при цьому віддавати власний час чи кошти на добрі справи. Важливо лише, що «віддавання» не було самопожертвою.

 

Що таке самопожертва?

 

Самопожертва – це коли ми обмінюємо щось більш цінне для себе на менш цінне.

Якщо ви віддаєте гроші, щоб допомогти другові, — це не буде самопожертвою. Якщо віддаєте якомусь незнайомцеві, бо «так треба», – буде. Якщо даєте другові суму, яку можете дозволити собі віддати, — це не самопожертва. Якщо віддаєте другові гроші коштом власної катастрофи — це самопожертва у всій повноті.

 

Для того, щоб благодійність не була самопожертвою потрібно, вирішуючи допомагати комусь чи ні, зважати на власні раціональні інтереси та цінності. Час, гроші чи зусилля, які ви віддаєте, мають пропорційні цінності для вас людини, якій ви хочете допомогти. 

 

Візьмімо за приклад допомогу людині, яка тоне. Якщо ця людина для вас чужа, морально рятувати її лише тоді, коли небезпека для вас є мінімальною. Коли ж небезпека є великою, то немає нічого аморального в тому, щоб не надати допомогу. Адже, якщо ви все ж спробуєте врятувати людину, ризикнувши своїм життям, це означає, що ви цінуєте життя якогось незнайомця вище за своє. 

 

Інша справа, коли тоне хтось близький, цінний, вам. Навіть якщо ризик великий, на нього можна піти, адже цінність життя іншої людини для вас може бути більшим за цінність вашого життя без цієї людини. Тобто можна бути готовим віддати власне життя за кохану людину, коли  життя без неї буде нестерпним. 

 

Якщо людина, яку потрібно врятувати, не чужа людина, то ризик, на який слід бути готовим піти, більший пропорційно величині цінності цієї особи для себе. Якщо це коханий чоловік чи жінка, то можна бути готовим віддати власне життя, щоб врятувати його або її – з егоїстичної причини, що життя без коханої людини може бути нестерпним.

 

Коли варто приймати допомогу?

 

Морально правильно прийняти допомогу, коли вона пропонується не як моральний обов’язок, а як акт доброї волі та щедрості, і коли той, хто дає, може собі це дозволити. Тобто коли допомога вам не є самопожертвою для іншої людини.